Пій XI
| Пій ХІ (Pius PP. XI) | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 6 лютого 1922 — 10 лютого 1939 | ||
| Девіз: | Pax Christi in regno Christi | |
| Попередник: | Бенедикт XV | |
| Наступник: | Пій ХІІ | |
| Ім'я при народженні: | італ. Achille Ambrogio Damiano Ratti | |
| Дата народження: | 31 травня 1857(1857-05-31)[1][2][…] | |
| Місце народження: | Дезіо, Ломбардо-Венеційське королівство, Австро-Угорщина[2] | |
| Дата смерті: | 10 лютого 1939(1939-02-10)[1][2][…] (81 рік) | |
| Місце смерті: | Ватикан | |
| Поховання: | Гроти Ватикану | |
| Громадянство: | Королівство Італія | |
| Релігія: | католицька церква[4] | |
| Освіта: | Папський Григоріанський університет і Римський університет ла Сапієнца | |
| Батько: | Francesco Rattid | |
| Мати: | Teresa Rattid | |
| Інтронізація: | 12 лютого 1922 | |
| У миру: | Амброджо Даміано Акілле Ратті | |
| Нагороди: |  | |
 Медіафайли у Вікісховищі | ||
Пій XI (італ. Pio XI, світське ім'я — Акілле Ратті; (31 травня 1857(1857-05-31), Дезіо, Ломбардо-Венеційське королівство, Австро-Угорщина — 10 лютого 1939(1939-02-10), Ватикан) — 259-й Папа Римський (1922—1939).
Біографія
Був префектом Ватиканської бібліотеки.
1918 — посланий представником (апостольський візитатор) Ватикану у Росію (куди не був допущений), Польщу і Балтію.
З травня 1919 — папський нунцій у Варшаві. Засуджував утиски Української Греко-Католицької Церкви польською владою після окупації Галичини Польщею.
Після 1922, будучи обраний Папою, активно виступав проти тоталітарних режимів у Німеччині та СРСР; засуджував переслідування церкви нацистами та проповідування расистської ідеології (енцикліка Mit brenender Sorge; 1937), виступав проти комуністичної ідеології та нищення релігійного життя в СРСР (енцикліка Divini Redemptoris; 1937).
1925 — уклав конкордат з урядом Другої Речі Посполитої, який, зокрема, упорядкував правове становище УГКЦ у Польщі.
1931 — збудував будинок Колегії св. Йосафата у Римі.
1931 — дозволив поширення діяльності чину василіан на Угорщину та Румунію.
1935 — створив кодифікаційні комісії для врегулювання східного канонічного права.
1937 — оприлюднив першу енцикліку німецькою мовою «Mit brennender Sorge» (укр. З величезною стурбованістю). В енцикліці згадувалися порушення угоди з Церквою, містилася критику расизму та інших аспектів нацистської ідеології.
1938 — відкрито виступив проти проголошеного Беніто Муссоліні курсу на запровадження в Італії расистської політики[5].
1938 — з прихильністю поставився до виникнення автономної Карпатської України та призначив для неї апостольським адміністратором Діонісія Няраді.
Див. також
Примітки
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118594745 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.d:Track:Q27302d:Track:Q36578
- ↑ а б в autori vari Enciclopedia dei Papi — 2000.d:Track:Q2818964d:Track:Q3725036
- ↑ а б SNAC — 2010.d:Track:Q29861311
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.d:Track:Q30d:Track:Q3892772
- ↑ Невже дійде до конфлікту між Фашизмом і Ватиканом? // Діло, ч. 167, 2.08.1938. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 1 серпня 2013.
Джерела та література
- Варварцев М. М. Пій XI [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 254. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Посилання
- Пій XI // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.107-108
|
| ||||||||
